Символіка
Символікою міста Києва є герб Києва, прапор Києва та гімн Києва. Також місто має логотип у двох версіях: українською та англійською мовою.
Герб міста Києва
Сучасним гербом Києва є зображення святого покровителя міста архангела Михаїла на синьому щиті. Цей герб був офіційно затверджений Київською міською радою 18 квітня 1995. Він є подібним до герба Києвської губернії часів Російської імперії, який був затверджений в 1782 році імператрицею Катериною II і скасований в 1920-их із приходом до влади більшовиків. Прапор Києва є ідентичним до гербу - архангел Михаїл на синьому полотнищі.
Найстарішим відомим гербом Києва є герб датований 1480 роком. На ньому зображені лук зі стрілою, який натягують дві висунуті з хмари руки. В XVII сторіччі почав використовуватись герб із зображенням арбалета замість лука, який тримає лише одна рука. Зараз цей герб використовується як сучасний герб Подільського району. Герб із зображенням архангела Михаїла до 1782 року використовувався як герб Київського Воєводства (на червоному фоні) та Київського полку (на синьому фоні), а з 1782 року до моменту захоплення Києва більшовиками як герб міста Києва. Від початку 1920-их до 1969 року місто не мало власного герба, поки не був затверджений радянський герб Києва, на якому були зображені лук та гілка каштану разом із зіркою міста-героя та серпом із молотом. Радянський герб Києва слугував офіційним до затвердження сучасного герба в 1995 році.
Прапор міста Києва
Гімном Києва є пісня «Як тебе не любити, Києве мій!», яку в 1962 році створили композитор Ігор Шамо та поет Дмитро Луценко і яку в тому ж році вперше виконав співак Юрій Гуляєв. Пісня була затверджена Київською міською радою як офіційний гімн 13 листопада 2014, а до того вона довгий час була неофіційним народним гімном. Під час святкування Дня Києва 30 травня 2015 року на Софійській площі близько 3 тисяч учасників разом із міським головою Віталієм Кличком взяли участь у встановленні всеукраїнського рекорду із наймасовішого виконання цієї пісні.
Київ — столиця України, місто-герой, одне з найбільших і найстаріших міст Європи. Розташований у середній течії Дніпра, у північній Наддніпрянщині. Політичний, соціально-економічний, транспортний та освітньо-науковий центр країни. Окрема адміністративно-територіальна одиниця у складі України і адміністративний центр Київської області. Районний центр Києво-Святошинського району. Адміністративно до складу Київської області не входить. Місце розташування центральних органів влади України, іноземних місій, штаб-квартир більшості підприємств та громадських об'єднань, що працюють в Україні.
За «Повістю минулих літ», Київ заснував полянський князь Кий зі своїми братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Згідно з археологічними даними та писемними джерелами, початок безперервного розвитку Києва датується другою половиною 5 ст. — першою половиною 6 ст.; осередком розширення Києва була гора Замкова. Був столицею Русі, Київського князівства, Великого князівства Руського, Української Народної Республіки, Української Держави та Української Радянської Соціалістичної Республіки. Також був адміністративним центром однойменного литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, радянської округи, німецької генеральної округи та радянської області.
Один із найстаріших історичних центрів Східної Європи та християнства — Софійський собор — та Києво-Печерська лавра внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Назва
Етимологія
Згідно з традиційними легендами, назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками міста. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі ХІІ ст. «Повість временних літ»
У сагах Київ називався Koenugarðr. Назва Kænugarður (Кьонугард) залишилась в Києва в ісландській мові.
Правопис
У давньоруських пам'ятках назва міста записувалася як Кыѥвъ, де «ы» передавала праслов'янський звук *y, а ѥ — йотований звук «е» («є»). Подібне написання тривалий час залишалося у літописах. Надалі, після припинення дії закону другої палаталізації і злиття звука [ɨ] з [і] у новий голосний передньо-середнього ряду [ɪ] з'являються написання Киевъ, Кіевъ, а після утворення «нового ятя» — і «Кыѣвъ», «Киѣвъ», «Кіѣвъ». З упорядкуванням українського правопису XIX ст., коли за [ɪ] закріплюється літера «и», а за [ji] з йотованого «нового ятя» — «ї», написання набуває сучасної форми.
Географія
Розташування
Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся і лісостепу по обидва береги Дніпра в його середній течії. Площа міста 836 км². Довжина вздовж берега — понад 20 км. Київ здавна знаходився на перетині важливих шляхів. Ще за Київської Русі таким шляхом був легендарний «Шлях із варягів у греки». Нині місто перетинають міжнародні автомобільні та залізничні шляхи. Рельєф Києва сформувався на межі Придніпровської височини, а також Поліської та Придніпровської низовин. Більша частина міста лежить на високому (до 196 метрів над рівнем моря) правому березі Дніпра — Київському плато, порізаному густою сіткою ярів на окремі височини: Печерські пагорби, гори Щекавицю, Хоревицю, Батиєву та інші. Менша частина лежить на низинному лівому березі Дніпра. Житлові квартали міста оточує суцільне кільце лісових масивів.
Клімат
Клімат помірно континентальний, із м'якою зимою і теплим літом. Середньомісячні температури січня −3,5 °C, липня +20,5 °C. Абсолютний мінімум — −32.2 °C (7, 9 лютого 1929), абсолютний максимум — +39,9 °C (серпень 1898) (за іншими даними: +39,4 °C (30 липня 1936). Середньорічна кількість опадів — 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум — на жовтень (35 мм). Взимку в Києві утворюється сніговий покрив, середня висота покриву в лютому 20 см, максимальна — 440 см.
Середньорічна загальна хмарність — 6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум — на серпень (4,8). Середня вологість повітря — від 64 % (травень) до 85 % (листопад).
Гідрографія
Основною рисою Києва є наявність великої гідрографічної "вісі" — річки Дніпро, яка поділяє територію міста на дві частини — правобережну і лівобережну. Дніпро — найбільша в Києві, третя за довжиною і площею басейну річка Європи після Волги і Дунаю. Після будівництва каскаду дніпровських водосховищ гідрологічний режим Дніпра (в тому числі і в межах Києва) змінився. Так, підпір Канівського водосховища сягає течії Дніпра в районі моста Метро на території Києва. Поблизу Києва (на північ) розташовано Київське водосховище на Дніпрі.
Територія Києва також дренується численними постійними та тимчасовими водотоками, які утворюють гідрографічну мережу з близько 70 малих річок, що зрештою впадають у Дніпро. Структура гідрографічної мережі малих річок Києва визначається басейновими угрупованнями водних об'єктів.
Гідрографія правого берега: центральна частина — басейн річки Либідь з її притоками, а також басейн річки Почайна (див. Опечень) з головними притоками Глибочиця та Сирець; північна та західна частини міста розташовані в басейні річки Ірпінь, а точніше її приток — річок Нивка та Горенка; південна частина міста — у басейні річки Віта.
Гідрографія лівого берега: басейн річки Дарниця з її притоками.
На малих річках споруджено понад 100 ставків. Є понад три десятки природних озер, серед яких можна назвати Тельбин, Райдужне, Синє, Вербне, Йорданське.
Екологія
Ліси, парки і сади становлять більш ніж половину площі Києва з майже 80 000 гектарів. На одного киянина (станом на 2004 рік) припадало 22,1 м² зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 м²). Питаннями екології Києва займається Державне Управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, яке з 2006 року очолює Прогнімак Олександр Володимирович.
У лісопарках міста гніздиться чимало видів диких птахів, у тому числі хижаків та таких, що гніздяться в дуплах, мешкають різновиди летючих мишей. Більшість цих видів занесено до Червоної книги України. Наприклад, урочище «Лиса гора» — фактично острів посеред міської забудови Києва. Тут протягом багатьох років розташовувався військовий об'єкт, завдяки чому (за даними співробітників Інституту зоології) до останнього часу збереглися види, занесені до Червоної книги — аполлон, махаон, голуб'янка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечірниця. У межах міста трапляються поселення бобрів.
Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, притоками, островами. Тут гніздяться десятки видів птахів. У період весняної міграції навпроти житлового масиву Оболонь 1994 року спостерігалися скупчення гоголя до декількох сотень особин. На Бортницькій зрошувальній системі кілька років тому зимувало до двох десятків орланів-білохвостів (в Україні їх зимує близько 300 особин).
Кілька сотень найстаріших та видатних дерев Києва є ботанічними пам'ятками природи.
Парки
Київ має велику кількість садів та парків для відпочинку, серед яких Національний ботанічний сад, Ботанічний сад ім. Фоміна, Парк Шевченка, Хрещатий парк, Маріїнський парк, Міський парк, Володимирська гірка, Парк «Аскольдова могила», Парк Вічної Слави, Пейзажна алея, Сквер Чорновола, Гідропарк, Голосіївський парк, Голосіївський ліс, Парк партизанської слави, Парк перемоги, Пушкінський парк, Зоопарк.
Наймасовіше кияни та гості міста відвідують Національний ботанічний сад у пору цвітіння Саду бузків, Андріївський узвіз під час святкування Дня Києва, а також міську виставку квітів, яка щорічно проводиться у Печерському ландшафтному парку довкола Співочого поля у дні святкування Дня Незалежності України в останній тиждень серпня.
У парку Кіото 3 вересня 2011 року висаджено найдовшу в Європі алею сакур.
Історія Києва
800 років легенд та спогадів
В першій письмовій пам’ятці Київської Русі "Повість минулих літ" згадується про відвідання київських пагорбів в I столітті апостолом Андрієм Первозванним котрий йшов проповідувати Християнську віру в Скіфії. Він промовив до своїх учнів: "Бачите ви ці гори? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог".
Названо Київ в честь його засновника князя Кия в 482 році. Були у Кия брати Щек і Хорив та сестра Либідь. На честь братів названо гору Щекавицю та Хоривицю де за легендою вони оселилися, а ім’ям сестри їхньої названо річку котра з тих часів майже зникла під землею.
360 років розквіту Київської Русі
Київ стає столицею Київської Русі за часів князювання Олега Віщого у 882 році, столицею однією з наймогутніших держав в середньовічній Європі. Місто тих часів є центром влади та торгівлі в східній Європі. Через Київ проходить торговий шлях по Дніпру "Із варяг у греки" котрий з’єднував скандинавські країни з Візантійською імперією. Місто розділялось на Верхнє місто, де жили князі і бояри, та Поділ, як центр торгівлі та ремісництва. Кияни поклонялися древнім слов’янським богам Перуну та Велесу, хоча вже в ті часи були вкраплення інших віросповідань.
Починаючи з Києва почалось хрещення Русі князем київським Володимиром Великим в 988 році. З цих часів руйнуються ідоли слов'янських богів і древні капища, згадок про них майже не залишилось, та будуються християнські церкви, зокрема Десятинна церква. Багато з древніх християнських святинь збереглись до нашого часу та можуть багато розповісти про минуле, а саме Софійський собор, Києво-Печерська Лавра, Видубицький монастир, Михайлівський золотоверхий монастир, церква успіння Богородиці Пирогощої, Кирилівська церква. Хоча є пам’ятки котрі вже на ті часи були осередком християнства в Києві, так вважається, що хрещення киян відбулося біля Свято-Іллінської церкви на березі річок Дніпра та Почайни. Саме Свято-Іллінська церква згадується в "Повісті минулих літ", як церква в якій було проведено богослужіння при укладені мирного договору між Київською Руссю та Візантією в 945 році.
За часів правління Великого князя київського Ярослава Мудрого місто значно зростає, з'являються навчальні заклади, будуються церкви та міські укріплення. Однією із збережених пам'яток оборонних укріплень древнього Києва та головною брамою міста є Золоті ворота, біля яких в наші часи встановлено пам’ятник Ярославу Мудрому. Започатковується перший збірник законів «Руське право». Населення Києва в часи максимального розквіту сягало до 50 тисяч чоловік.
100 років занепаду
В зв'язку з постійними міжусобними війнами між князями Київ періодично захоплювався та руйнувався, а остаточну крапку в знищенні Києва тих часів та Русі, як незалежної держави поставила навала зі сходу Золотої орди Монгольської імперії в 1240 році. Монгольське військо на чолі з Батиєм почало штурм зі сторони Лядських воріт, де зараз знаходиться Майдан Незалежності. Останні захисники зачинились в Десятинній церкві, але вона не витримала облоги, поховавши під своїми уламками всіх хто до останнього обороняв своє місто. Населення з 50 тисяч киян зменшилось до 2 тисяч, місто було пограбовано та повністю зруйновано.
300 років влади Литовських та Польських князів
В 1362 році литовський князь Ольгерд захоплює місто та приєднує його до складу Великого Князівства Литовського, а князем київським стає його син Володимир. В 1470 році литовці взагалі ліквідують Київське князівство, Київ стає центром воєводства в складі Литви.
За часів князювання Володимира Ольгердовича в 1362 – 1394 роках будується резиденція князів, а з часом воєвод київських – Київський замок на горі Хоривиця, яку з часом так і почали називати – Замкова гора. Замок мав дерев'яні укріплення, 3 православні та 1 католицьку церкви, власний монетний двір та єдиний у місті годинник. Був повністю зруйнований козацьким військом Богдана Хмельницького. В наші часи на місці Київського замку музей «Замкова гора».
У 1375 році відбудовується Софійський собор. Проте після чергових нападів кримських ханів на Київ в 1416 та 1482 роках Софія Київська знову грабується та руйнується в результаті чого залишається без догляду майже століття.
В 1632 році засновано Києво-Могилянську колегію котра в 1701 році отримає статус академії та є престижним навчальним закладом і в наші часи.
За рішенням Люблінської унії між Польщею та Литвою, котрі об'єднались у Річ Посполиту, у 1569 році Київ стає підконтрольним Польській знаті.
100 років козацької доби
Після захоплення міста військами Богдана Хмельницького Київ стає центром козацького Київського полку з 1649 року. В ці часи проводиться жорстка політика до польської шляхти. Але вже з початку московсько-польської війни в 1654 році Київ стає залежним від Москви.
Під час російсько-турецької війни в 1679 році козаки завершують добудовувати та об’єднувати старокиївські та печерські укріплення, а на початку 18 століття будується Печерська фортеця.
За часів київського митрополита Петра Могили (1633 – 1647 роки) проводиться капітальний ремонт та відродження Софії Київської. Софійський собор будучи однією з основних українських святинь витримає ще багато війн серед яких дві світові та комуністичний режим. В 1630-ті роки проводяться розкопки руїн Десятинної церкви де й знайдено саркофаг Великого князя київського Володимира та його дружини Анни. Також в цю епоху в 1767 році закінчується будівництво Андріївської церкви котра стає яскравим символом цього часу та входить до складу Національного заповідника «Софія Київська».
150 років правління Російської імперії
Після скасування Війська Запорозького в 1781році Київ стає адміністративним центром Київської губернії Російської імперії.
В 1834 році відкрито перший Університет відомий в наш час як "Національний університет імені Тараса Шевченка". Через п'ять років територія біля університету прикрашається ботанічним садом імені Олександра Фоміна. Ще трохи більше ніж через півстоліття в 1898 році засновано вищий навчальний заклад інженерного профілю "Київський політехнічний інститут".
В Києві відкривається Національна опера України імені Тараса Шевченка в 1867 році. Опера займала основне місце в культурному та музичному Києві. Проте після перебудов та реконструкцій остаточного вигляду Національна опера набула в 1901 році.
Починається ера індустріалізації та технологій, відкриття Пасажирський київський вокзал в 1870 році, в 1893 році з’являються електричні трамваї, а в 1905 році відкрито київський фунікулер котрий з’єднує Верхнє місто та Поділ і в наші часи. На ряду із позитивом розбудови міста в мирних умовах сильно відчувається жорстка русифікація місцевого населення. Враховуючи і інші негативні дії влади зростає незадоволення серед киян, котрі підтримують бажання більшості українців створити незалежну державу в часи революційних дій з 1917 до 1920 років, проте боротьба закінчилась поразкою та остаточним укріпленням радянської влади з правами Української республіки в складі СРСР.
70 років Радянських часів
На початку цього періоду історії Києва, як і більшості міст Радянської України, відновлюються заводи та промисловість після довгострокових військових та революційних дій. На противагу цьому ведеться тотальна антирелігійна політика, всі святині грабують та знищують, споруди церков та соборів або руйнують, або використовують як склади. Більше того в 1930 роках радянською владою проводяться масові репресії в ході яких в місті страчено сотні тисяч людей.
В часи Другої світової війни Київ був окупований німецькими військами з 1941 до 1943 року. Визволення Києва коштувало життя 417 тисяч солдат та командирів Червоної армії. Ці події залишили по собі зруйноване місто, адже відступаючи агресори спалили місто та знищили всі мости, а кількість населення зменшилась до 180 тисяч чоловік.
В післявоєнні часи Київ швидко відбудовується, споруджуються нові мости через Дніпро, починається будівництво метрополітену котрий вже в 1960 році почне працювати, саме в Києві створено перший в Радянському Союзі комп’ютер в 1950 році, а через рік почав працювати перший в Україні телевізійний центр.
В 1960-их роках населення Києва перевищило один мільйон жителів. Продовжується науково-промисловий розвиток, вже в 1960 році в Інституті фізики запущено атомний реактор. Місто стрімко зростає, будуються нові житлові масиви на лівому березі Дніпра, з’являється все більше закладів культури, театрів, музеїв. На противагу цьому поновлюється атеїстична кампанія, закриваються та руйнуються церкви котрі почали працювати після війни, також знову починаються репресії та арешти проти українських дисидентів котрі будуть тривати до кінця цього періоду.
Економіка
У X—XIII століттях основу економіки Києва становили сільське господарство, ремесло, торгівля. В місті працювали ремісники понад 60 спеціальностей: гончари, ковалі по чорних і кольорових металах, ливарники, виробники скла, обробники кості, дерева й каменю. Київські ювеліри володіли техніками емалі, черні, зерні, поливи. На XI століття в місті діяло 8 ринків, найбільшими з яких були «Бабин торжок» у княжому місті та «Торговище» на Подолі. З Києва імпортували сировину (хутро, мед, віск, шкіри, хліб) і ремісничі вироби (зброя, прикраси). В місті постійно проживали руські, візантійські, єврейські й європейські купці. Через Київ проходили три міжнародні торгові шляхи — Грецький, що сполучав Скандинавію із Візантією; Київський, що сполучав Русь із Польщею, Чехією та Баварією; Залозний, що вів на Кавказ, до азійських країн.
2005 року ВРП становив 32 мільярди доларів, 6-те місце серед міст центрально-східної Європи після Москви, Праги, Будапешта, Варшави і Бухареста; ВРП на душу населення — $12000; середня заробітна плата — $280, а вже в грудні 2010-го — $528.
Зростання ВРП 2006 року — 5,3 %. На 2004 рік сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій становив 2,7 мільярда доларів США, експорт — 4,13 мільярда доларів США.
На Київ припадає 5,6 % населення України, 20 % ВВП, 30 % прямих іноземних інвестицій. ВВП на душу населення на 75 % вищий за середній по країні ($6800).
2004 року 1,35 мільйона мали роботу, із них 884 тисячі (65.6 %) — на великих та середніх підприємствах. 79 % працюють у сфері послуг, із них 23 % — у сфері торгівлі, 15 % — у сфері нерухомості. Лише 21 % зайнято в промисловому виробництві. Сфера послуг дає понад 82 % ВРП міста та понад 30 % обігу країни в сфері послуг. Безробіття нижче за 5 %.
Сектори сфери послуг, що дають основний внесок до економіки Києва, — транспорт та комунікації, дрібна та оптова торгівля, нерухомість, юридичні та фінансові послуги. Ключовими зростаючими секторами економіки є роздрібна торгівля, інформаційні технології, фінанси.
Промисловість
Київ — один із найбільших індустріальних центрів України. 2010 року обсяг реалізованої промислової продукції місцевих підприємств становив 39 855,8 млн ₴ (близько 4 % від загальноукраїнського обсягу). У структурі реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності за січень-жовтень 2009 року найбільша питома вага припадає на виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (24,4 %) та на виробництво й розподілення електроенергії, газу та води (22,1 %). Місто є великим центром машинобудування, зокрема важкого-, енергомашинобудування, верстато-, судно-, приладобудування; чорної і кольорової металургії, хімічної, легкої, поліграфічної промисловостей.
У Києві розміщено заводи різних галузей промисловості. Харчова: Оболонь, Росинка, Славутич, Рошен (Кондитерська фабрика ім. Карла Маркса), Олком. Машинобудівна: ДВРЗ, Більшовик, Київський бронетанковий завод, Ленінська кузня, АНТК імені Антонова, Арсенал. Хімічна: фармацевтична фірма Дарниця, «Київхімволокно», Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод.
Туризм
Істотну роль в економіці міста відіграє туристичний бізнес, пов'язаний із прийомом гостей з України і зарубіжних країн, а також пов'язана з цим економічна активність у сфері обслуговування. Місто володіє значною історико-культурною спадщиною, розвинутим сучасним мистецтвом та оздоровчою базою для формування туристичного продукту, для перетворення туризму у важливу галузь міської економіки.
Транспорт
Київ є найбільшим транспортним вузлом України. До транспортних магістралей міста Києва належать автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Важливу роль у транспортному сполученні відіграють мости через річку Дніпро, а у внутрішньоміських пасажирських перевезеннях — метро. Розвинена також автобусна, тролейбусна і трамвайні мережі, працює фунікулер. У міжнародному сполучені найважливішу роль відіграють міжнародні аеропорти «Бориспіль» та «Жуляни».
Архітектура
У X—XIII століттях Київ забудовувався кварталами зрубних і каркасно-стовпових споруд, переважно двоповерхових. Планування міста в X—XIII ст. було садибно-вуличним. Деякі вулиці замощувалися дерев'яними мостовими. У князівській частині Києва стояли кам'яні будинки. Найбільшими спорудами були цегляні хрестово-купольні храми, виконані в руському стилі з елементами візантійського — Десятинна церква (989–996), Софійський собор (1037), Іриниська і Георгіївська церкви (1037), Києво-Михайлівський Золотоверхий собор (1113). Вони мали багато бань, пірамідальну композицію, хрещаті стовпи.
Найдавніші будови Києва належать до XI—XII століть. Збереглися також будинки XVII—XVIII століть, проте переважають в архітектурному обличчі міста будови другої половини XIX — початку XX століття, виконані у стилі модерну та конструктивізму. Загалом у місті збереглося близько 3000 споруд XI — початку XX століття, зокрема понад 70 храмів тих часів. До найвизначніших архітектурних пам'яток Києва зараховують такі:
Золоті ворота
Софійський собор (XI ст.)
Києво-Печерська лавра (XI—XVIII ст.)
Кловський палац
Маріїнський палац
Червоний корпус КНУ
Будинок з химерами
Національний банк України
Національна опера України
Києво-Могилянська академія
Видубицький монастир (XI ст.)
Михайлівський Золотоверхий собор
Церква Спаса на Берестові (XII ст.)
Воскресенська церква
Андріївська церква
Набережно-Микільська церква
Покровська церква
Троїцька церква
Освіта та наука
У X—XIII століттях Київ був найбільшим освітнім центром Русі. Від часів Володимира Святославича тут діяли школи грамоти. Церкви і монастирі мали власні бібліотеки. Книгозбірня київської Софії, так звана бібліотека Ярослава Мудрого, нараховувала близько 950 томів. Інша велика бібліотека, якою користувалися руські літописці, існувала в Печерському монастирі. Дослідження графіті на стінах міських храмів і посуді доводять, що частина киян була писемною.
Після монгольської навали рівень освіти в Києві занепав. З кінця XIV століття у списках паризької Сорбонни та інших західноєвропейсьих університетів з'являються імена студентів із Києва. Так, під 1436 роком зазначений перший доктор «рутенської нації з Києва» — Іван Тинкевич.
Починаючи з кінця XVII століття Києво-Могилянська академія підготувала багато видатних учених.
1834 року відкрито перший в історії Києва університет — Київський університет Св. Володимира, що з того часу став провідним вітчизняним освітнім та науковим центром. І сьогодні Київ — найбільший в Україні науковий центр.
Серед вищих навчальних закладів: Київський політехнічний інститут, медичний університет імені Олександра Богомольця, Києво-Могилянська академія, економічний університет, Київська консерваторія, академія образотворчого мистецтва і архітектури, авіаційний університет, університет будівництва і архітектури, аграрний університет, педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, академія керівних кадрів культури і мистецтв, університет культури і мистецтв, торговельно-економічний університет, Київський інститут бізнесу та технологій, міжнародний університет, університет технологій та дизайну.
|
Українська
中文
English
